Все життя мені завжди здавалося, що наші відносини з рідною матір’ю ніколи нічого та ніхто не зможе зіпсувати. Адже з самого мого дитинства ми з нею разом і вона приділяла достатньо часу як мені, так і моїй молодшій сестрі Наталі. У нас гарні сімейні відносини завжди були.
Я ніколи навіть думки такої не допускала, що саме моя рідна сестра стане причиною того, чому я назавжди посперечаюся зі своєю матір’ю і не буду з нею розмовляти, що наші такі щирі стосунки зіпсуються назавжди.
Мені, щиро кажучи, й досі важко пробачити свою рідну маму, хоча десь глибоко в душі я розумію, що вона навіть близько не бажала мені нічого поганого для мене, та все ж.
А все це непорозуміння відбулося не так давно і все через спадщину, на жаль.
Моя мати чомусь вирішила, що все своє майно потрібно переписати на мою молодшу сестру, а мене залишити ні з чим. Мотивувала мама все це тим, що я вже доросла і у мене все є.
І, дивлячись правді у вічі, це дійсно так, я здатна себе забезпечити на відміну від неї. Проте, мені все одно образив той факт, що вона вирішила мене обділити своїм майном, адже я теж маю право на мамину допомогу та підтримку, як і Наталя, адже, як би там не було, а я рідна дитина її. Невже вона дійсно думає, що я залишу свою рідну сестру в стороні і заберу собі все, якщо у неї не буде грошей?
Я б ніколи не вчинила б таким чином з рідною людиною, тому що це саме дороге для мене. Після моєї знахідки ми серйозно поговорили з нею і обговорили те, що будемо робити далі.
Мама в підсумку прийняла свої помилки і вирішила все-таки повернути старий заповіт, в якому зазначені ми з Наталею обидві.
Однак це вже ніколи не виправить того факту, що вона зробила до цього, а вона просто, не говорячи нічого мені, все своє майно заповіла своїй молодшій доньці Наталі, адже вона молодша і бідніше мене живу. Я й досі просто не можу забути її вчинок і тримаю на неї образу.
Багато моїх подруг говорять, що мені потрібно відпустити ситуацію, адже весь час бути в образі на рідну матір не можна, це все одно нічого не змінить у нашому житті. І це дійсно так, але зробити, як завжди, найважче.
Так, звісно, мама повернула мене у свій заповіт згодом, але вона ж мене виключила свого часу. Адже їй здалося, що мені щось давати не обов’язково, або я точно не почну ділитися зі своєю молодшою сестрою. Адже мені прикро не самі гроші і то майно, що перейде нам від неї, скільки ставлення до мене.
Невже я дійсно виглядаю і є в очах своїх найрідніших людей тією людиною, яка готова зробити щось недобре для своєї сім’ї. Мені здається це просто несправедливим, особливо якщо враховувати той факт, що я до цього дня продовжую допомагати своїй сім’ї.
Якщо ж говорити про думку моєї молодшої сестри Наталі, то вона була здивована не менш мого. Однак вона відразу сказала, що в разі чого віддасть половину спадку мені. Адже вона розуміє, що вчинили зі мною вкрай несправедливо і хоч як-небудь, але згладити провину хоч як-небудь потрібно.
Я з мамою зовсім не спілкуюся, важко прийняти те, що зробила вона. Чи варто пробачати їй, чи просто жити своїм життям і забути про неї? Хай сестра доглядає за нею на старості років, якщо вона готова все віддати їй.
Фото ілюстративне.
