fbpx

Сваха якось до нас в гості зайшла і натякнула, що для нас з чоловіком в квартирі забагато місця, а в наших дітей як внуки підуть, зовсім тісно в однокімнатній квартирі буде. Я зрозуміла, що вона має на увазі, але зробила вигляд, що не розумію

Все своє життя я прожила з чоловіком і сином в двокімнатній квартирі. Ми ніколи не були заможними, але і бідними нас теж назвати не можна. Ми обоє працювали, на життя нам вистачало.

Про майбутнє сина ми теж подбали – оплатили йому навчання в університеті, а також купили однокімнатну квартиру, щоправда не в новобудові, а в старому панельному будинку, та яке це має значення, головне, що є де жити. Ми сподівалися, що син почне працювати і сам зможе купити собі більшу квартиру.

До одруження син жив з нами, але після весілля ми віддали їм ключі від купленої квартири, в якій ми з чоловіком зробили гарний ремонт, не супер сучасний, але квартира має доволі пристойний вигляд. Та невістка і її батьки відразу почали крутити носом, що їм такий варіант не підходить.

Сваха якось до нас в гості зайшла і натякнула, що для нас з чоловіком в квартирі забагато місця, а в наших дітей як внуки підуть, зовсім тісно в однокімнатній квартирі буде. Я зрозуміла, що вона має на увазі, але зробила вигляд, що не розумію.

Ми з чоловіком обговорювали таку можливість – піти в однокімнатну, а дітям віддати нашу двокімнатну, але чоловік проти. Він вважає, що таким чином ми зробимо дітям ведмежу послугу, бо їм не захочеться рухатися далі. Тому наша думка була така – нехай живуть в однокімнатній, і паралельно заробляють на більшу. Адже не всім молодятам щастить відразу поселитися в своє житло, нехай і невелике.

Та невістка ніяк не може заспокоїтись, вже кілька разів демонстративно збирала речі і їхала до своїх батьків. Засмучений син їхав за нею, просив повернутися.

На нас з батьком син образився, він вважає, що заради його щастя ми могли б і посунутися. А нам з чоловіком дуже прикро. Зрозуміло, що рано чи пізно наша квартира дістанеться сину, адже інших спадкоємців у нас немає, але зараз ми хочемо жити в своїй оселі, вважаємо, що маємо на це право.

Син нас попередив, що якщо невістка піде від нього, то в розлученні будемо винні і ми також. Ось така вдячність, нам дуже прикро. Я вже думаю, може справді заради щастя дітей погодитися на варіант обміну?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page