Як виявилося, нашу маму в четвер уже виписують додому зі стаціонару. Що й говорити про те, хвилювалися ми за неї дуже, звичайно, ми з братом за неї хвилювалися гарно, три тижні по черзі у неї чергували по черзі.
Але тепер все складається доволі непогано, кажуть фахівці, що все добре буде у неї, вдома відновиться повністю, якщо будемо виконувати всі рекомендації, які нам дали і добре будемо доглядати за нею.
Оксана мене тільки здивувала дуже, дружина брата мого, ми ніколи не очікували, що вона так себе поведе. Ти ж знаєш, вона медсестра у нас, а мамі зараз саме її догляд потрібен, десять днів курс, вранці і ввечері потрібно процедури робити. Дзвоню їй, говорю – візьмешся допомагати мамі, для неї зараз дуже важлива допомога твоя і правильний догляд? А вона: “Так без проблем, каже, 100 гривень виїзд у мене на сьогоднішній день, готуйте гроші”. Нормально взагалі таке говорити родині, це ж мама її чоловіка? Як таке взагалі можна сказати?
Оксані, невістці нашій, 39 років, у неї двоє дітей – 13-річний син від першого шлюбу і дворічна дочка, спільна з нинішнім чоловіком, братом моїм Павлом.
Мама, звичайно, не особливо в захваті була, коли вони вирішили одружитися п’ять років тому Дуже просила брата добре подумати. Оксана на три роки старша за мого Павла, до того ж з дитиною, працювала звичайною медсестрою в поліклініці. Зрозуміло ж, що така невістка – не межа мрій для мами сина. Але їй мама не говорила ні слова, старалася тримати свою думку при собі. І хлопчика її ми прийняли добре, гріх ображатися на нас за це їй. В гості кличемо, спілкуємося, подарунки на свята даруємо обом дітям.
Живуть Оксана з Павлом ніби непогано, взяли житло в кредит, дочку ось народили. Офіційно Оксана зараз числиться в декреті, але сидіти вдома у неї можливості немає: у Павла останнім часом з роботою непросто, зараз у всіх досить важкі часи. Частина співробітників в його компанії скоротили ще минулої весни, коли тільки все починалося, і по-трішки і до сьогоднішнього дня людей звільняють, більшості залишилися, і в тому числі Павло, але зарплата у них дуже знизилася, мінімалку зараз лише отримують.
Тому Оксана вже майже рік підробляє: виїжджає до людей на дім, якщо потрібна якась її допомога. Вона медсестра хороша. Цим і гроші заробляє останнім часом.
Якось Оксана зверталася до нашої мами – чи не зможе вона посидіти з онукою, поки невістка буде їздити по роботі! Мама відмовилася, і я її розумію. Дитина дуже маленька, відповідальність велика за неї, до того ж, як тепер з’ясовується, мама давно вже відчуває себе не дуже, та й в її роках не дуже вже непросто буде сидіти з дитиною малою.
Начебто того разу Оксана на маму нашу не образилася, хоча зрозуміло, що мама їй відмовила відразу, все наче зрозуміла, хоча хто ж його знає, що вона тоді вирішила.
А тут така ситуація з мамою, а вона так себе повела, можливо згадала про ту ситуацію і образилася тоді.
Хіба так можна? Вона знає прекрасно, що ми не олігархи все. Мати – пенсіонерка. Я з дитиною вдома сиджу, підробляю манікюром, справи так собі зараз, в основному заробляє чоловік. Два виїзди в день (рано та ввечері), це 200 гривень, десять днів – 2 тисячі потрібно віддати, мамину пенсію. Я кажу, це дорого, а вона – ну, по-родинному зроблю вам невелику знижку, хоч 70 гривень за виїзд нехай буде. Так само, як ти манікюр нам всім робила, пам’ятаєш? Теж не безкоштовно, ти ж гроші брала з нас”.
Я, правда, в неї гроші брала за манікюр, коли робила, але в мене робота така, та й на хліб бувало такі дні, що в мене не було, тому я брала гроші з невістки, як і з інших людей, але вони з чоловіком тоді заробляли, гроші у неї були.
І ось вона мені тепер це пригадала! Манікюр ти, каже, не хотіла робити безкоштовно, чому я повинна зараз працювати без грошей? Залишати дітей одних вдома, їхати до твоєї матері, потім назад, навіщо?
Я їй кажу – ти манікюр з крапельницею не порівнювати! Манікюр – це забаганка, можна, в принципі, і без нього обійтися, а без крапельниці, які фахівець призначив, не обійдешся. А вона мені – так і не треба обходитися, мовляв, зверніться в поліклініку за місцем проживання, там є процедурний кабінет, все зроблять в кращому вигляді, або покличте когось додому, якогось спеціаліста. Ну так це їздити туди треба. Вона прекрасно знає, що нам це не підходить.
Я намагалася поговорити з братом, щоб той поговорив добре зі своєю дружиною про маму нашу і щоб вона до матері їздила, але Оксана зовсім підмовила його під себе, він слова сказати проти неї не може.
Загалом ситуація дуже складна. Ото маємо невістку! Як її вмовити, щоб маму доглядала, адже грошей у нас немає і ми не впораємося без неї, бо в нас грошей немає?
Фото ілюстративне.
