Я з сестрою і синочком виїхала з Чернігівщини в березні, відтоді ми тут.
Син ходить в школу, я влаштувалася доглядати за літньою полячкою. З роботою мені допомогла одна знайома з нашого села, яка давно виїхала в це місто.
Мені дуже подобається в Ржешуві і Польща взагалі дуже подобається.
Мені лячно уявити повернення в своє село, до чоловіка, який любить у вільний час закинути чогось міцненького за комір.
Хоч я і люблю Петра, але від цього його мінуси аж ніяк не перетворюються на плюси. Та і які в селі перспективи для сина? Та ніяких, я це прекрасно розумію.
Але я не планувала йти від Петра і лишатися в Ржешуві, поки не стався мій роман з сином пані Агнешки, за якою я доглядаю.
Збишек вдівець, має двох донечок 6 і 10 років. Я подружилася з дівчатками, а між нами зі Збишеком сталися справжні почуття.
Тому я хочу поїхати в Україну, залишивши тут сина тимчасово з сестрою, розлучитися з Петром, поділити хату, подати на аліменти і повернутися в Ржешув, щоб прожити подальше життя тут зі Збишеком, стати мамою його дівчаткам.
До слова, пані Агнешка про все знає і благословила нас.
Я, звичайно, розумію, що після такого вчинку від мене відвернуться люди в селі і, можливо, навіть батьки, які люблять Петра.
Але я вважаю, що у першу чергу маю думати про майбутнє сина і свою подальшу долю.
Моя більш прагматична сестра каже мені не поспішати, а раптом повертатися прийдеться? Тобто сестра радить мені ще якийсь час «посидіти на двох стільцях».
Але я не така і хочу завтра все розповісти Петру.
