Подружжя Завулона та Сюзанни всі мешканці міста Коластри, що в Каппадокії, вважали щасливим. Чоловік походив із знатного роду іверійських вельмож, які населяли узбережжя річки Кури, що в сучасній Грузії, а дружина була сестрою самого Ювеналія, Єрусалимського патріарха.
Кілька років їхнього шлюбу не принесли їм бажаного потомства. Але, будучи ревними християнами, вони не втрачали надії дати життя доньці чи сину, пообіцявши Богові щороку здійснювати прощу до Єрусалиму.
Минуло багато років подружнього життя, поки в цей світ прийшла довгождана донечка Ніна. Зростала дівчинка в любові й ласці рідних. Її батьки не порушували родинної традиції паломництва до Святої землі, і коли доньці сповнилося 12 років, взяли її з собою.
Зі Святого Письма дівчинка знала, що в дванадцятирічному віці разом із Дівою Марією та Її обручником, святим Йосипом до Єрусалиму йшов їхній Син Ісус.
Ця подія майже трьохсотлітньої давності надихнула родину повністю віддатися служінню Богові: тато Завулон обрав монастир у Йорданській пустелі, мама Сюзанна стала дияконесою в храмі Гробу Господнього, донькою Ніною доручено опікуватися благочестивій наставниці Ніанфорі. Все це відбувалося з благословення Патріарха Єрусалимського.
Проживаючи в Єрусалимі, Ніночка з вихователькою часто прогулювалися євангельськими місцями, згадували історичні події, пов’язані з Христом. Найбільше вразили дівчинку вузька вуличка, що вела на Голгофу: ось тут Ісус зустрівся зі своєю Матір’ю Марією, тут заспокоював її приятельок, що плакали за Ним, тут Йому допомагав Симон, селянин із Киринеї, тут до нього підійшла відважна Вероніка з хусткою, щоб витерти піт з Його обличчя…
Особливо дівчинку цікавило, яка матеріальна річ, крім Плащаниці, залишилася від Ісуса. Опікунка розповідала їй про дорогий хітон(туніку) – одяг Христа, витканий із льону руками Його Матері.
Він був такий добротний, без єдиного шва, що легіонери розіграли його за допомогою жереба, тож туніка дісталася одному з воїнів, родом з міста Мцхеті, що на Кавказі, в Іверії(сучасній Грузії), але жителі цієї країни сповідують язичницьку релігію, тому дорогоцінна реліквія може бути втрачена.
Юній дівчині глибоко в душу запала розповідь виховательки. Вона постійно роздумувала про її слова, молилася та мріяла побувати на батьківщині своїх предків, щоб відшукати хітон.
Ці постійні молитви, роздуми та мрії тривали, доки Ніна не подорослішала. Якось дівчині приснився сон: сама Діва Марія промовляла до неї: якщо вона бажає, то хай зробить хрест з виноградної лози, переплете його власним волоссям, отримає благословення і вирушає в язичницьку Іверію проповідувати Євангеліє. А хрест цей хай стане її оберегом, щитом від небезпек у дорозі.
Натхненна сновидінням і солодкою мрією знайти і поцілувати святиню, яка торкалася Тіла Ісуса Христа, Ніна пішла до свого дядька Ювеналія, патріарха Єрусалимського.
Вислухавши схвильовану розповідь дівчини, він не зміг відмовити в гарячій просьбі своїй племінниці, благословив її на подорож, бо також відчув у цьому Божу волю і доручив Пресвятій Богородиці супроводити Ніну під Її Всемогутнім Покровом.
Спочатку молода мандрівниця дісталася міста Урбаніса, оселилася в єврейській родині Авіафара, від якого дізналася про долю розшукуваної нею реліквії.
Виявляється, його прапрадід Еліоз викупив хітон у римського легіонера, але що трапилося далі – невідомо. Дівчина місяць жила в цій гостинній сім’ї, знайомилася зі звичаями місцевого населення. Дізнавшись, що мешканці Урбаніса збираються на язичницьке свято у Мцхеті, тодішній столиці Іверії, помандрувала з паломниками, в числі яких був цар Міріан з дружиною Наною.
Дівчину неприємно вразили жертвоприношення кам’яному ідолу із позолоченим шоломом на голові, зі смарагдом в однім оці та яхонтом у другім, що відбувалися на гірській вершині міста.
З того часу Ніна почала відкрито проповідувати Євангеліє. Їй вдалося організувати гурт жінок, серед яких була Седонія, донька Авіфара.
Грузинський народ зберігає безліч переказів про життя Ніни, її проповіді, чудесні оздоровлення багатьох іверійців завдяки її молитвам.
Хоч не вдалося майбутній святій просвітительці Грузії відшукати хітон, зате реліквією став виготовлений нею в молодості хрест із лози – Хрест Святої Ніни, часто зображуваний в грузинській іконографії.
Ніна… Це милозвучне ім’я полюбилося й українцям, а для дружнього до нас грузинського народу вона – велика, рівноапостольна свята, просвітителька Грузії. Об’єднує наші народи молитва до неї, як до могутньої цілительки, яку в особливо складних випадках промовляють протягом 40 днів, починаючи з 27 січня – Дня пам’яті святої Ніни.
О милосердна Ніно, світла душе, Господом Богом вибрана, перед твоїм образом руки возношу, коліна приклоняю, всією душею тебе про одужання(назвати імена) благаю. Прошу не про монети і земні блага, а прошу про заступництво твоє перед Богом, щоб подав благодать зцілення від недуги, а після оздоровлення життя безгрішне й мирне. Амінь!
