Моя рідна сестра попросила в мене позичити велику суму грошей, і якби це було 20 років тому, коли я була ще доволі молода, я б відмовила.
Зараз, в свої 57, я мислю більш розважливо, тому і не впевнена, як буде правильно вчинити в моїй ситуації.
Справа в тому, що з Галиною, сестрою моєю, ми не спілкувалися багато років, а днями вона сама до мене прийшла до хати, і відразу до справи перейшла, мовляв, допоможи, ми ж рідні, а більше нема і до кого звернутися.
Галина наче забула, як несправедливо колись вона зі мною повелася.
Після весілля я з чоловіком поїхала жити в іншу область. А вона залишилася біля мами.
Весь цей час я у них нічого не просила, навпаки, ще сама допомагала мамі.
Але потім моя моя сестра всю спадщину залишила собі – виявилося, що мені нічого не належить.
Поки мама хворіла, сестра вчасно здогадалася і вмовила маму все переписати на неї.
Мені вона потім пояснила, що вважає, що чесно заслужила це майно, бо саме вона була з мамою до останнього.
Те, що гроші я надсилала мамі, вже не враховувалося.
У цій ситуації мене зрозумів чоловік, і наполіг, щоб я відпустила все це і забула.
Через майже двадцять років я зрозуміла, наскільки він мав рацію. Життя все розставило по своїх місцях.
Ми маємо двох дорослих дітей, живемо в своїй квартирі, відкрили свій невеликий бізнес, так що справи у нас йдуть доволі непогано.
Як жила весь цей час Галина, я не знаю, тому що з сестрою я досі не спілкувалася.
Вона знайшла мене сама, почала вибачатися, розповідати про свою долю.
Маминого будинку давно вже немає, продали, щоби виділити квартиру старшому синові.
Дочка із зятем та дитиною живе з ними, сподіваючись на допомогу матері.
Працює постійно лише одна Галина – дочка в декреті, зять по підробітках, а чоловік довго ніде не затримується.
Дочка Галину постійно звинувачує в тому, що це несправедливо – братові окрему квартиру купили, а її житлом не забезпечили.
Галина каже, що свати готові купити квартиру молодим, але вона має додати лише 5 тисяч доларів, але і таких грошей у неї немає.
Від рідні вона знає, що ми з чоловіком живемо добре. Тому вона просить мене позичити їй цю суму.
Я сказала, що подумаю. І я насправді не розумію, як вчинити?
У нас із чоловіком є можливість допомогти, це так. Але згадавши, як свого часу вчинила сестра, через що милістю нам довелося пройти, давати кошти мені їй не хочеться.
Чоловік сказав, що це має бути тільки моє рішення, він підтримає у будь-якому випадку.
Подруга радить мені все забути і допомогти, адже ми – рідня.
А я не знаю, не впевнена, що мені робити.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
