Я на свята приїхала в рідне село з Італії, де працюю вже більше п’ятнадцяти років. В селі в мене залишилася мама і рідна сестра, яка живе окремо і маю сім’ю. Я ж, на жаль, заміж так і не вийшла. Але зараз я не про це.
На вечерю, 6 січня, Марічка зі всім сімейством прийшла в гості до нас. Так було завжди, скільки я себе пам’ятаю. А ось вже на Марії, оскільки це і іменини сестри, ми з мамою були запрошені до неї.
Правда, так вийшло, що мама себе погано почувала, тому мені довелося йти одній.
За столом вже сиділа її свекруха та свекор, і ще якась подруга з чоловіком. Всі мене радо прийняли, стали розпитувати, чи не хочу я повернутися назавжди в Україну, те се.
А ж тут в дверний дзвінок хтось задзвонив і з дверей почулась коляда. Ми ж новим гостям були дуже раді, але якийсь дивний голос був у “колядника”. Таке враження, що він вже з нею не одну хати минув, перш ніж до моєї Марічки потрапити.
Це була жінка з чоловіком, куми моєї Марічки. Що мене відразу ж здивувало, так це те, що вони не роззуваючись і не миючи руки відразу направились за стіл.
А цей Сергій з порога почав гукати господаря, щоб наливав, оскільки він сильно спішить.
– Марічко, подавай той свій бульйон з голубцями і сідай скоріше до столу, – якось нагловато заявив гість.
Сергій сів і одразу почав накладати їжу собі та своїй дружині. І наче в цьому нічого такого немає, але те, як він це робив…
Зіпсував апетит. Не тільки мені, а й усім гостям, що сиділи. У тарілках із салатами стояли ложки, щоб кожен міг собі покласти салат. Як тільки він поклав собі салат, потім облизав ложку і поклав назад у салат. Я ж не мовчала і почала йому говорити, що ложками користуються всі, а не тільки він.
– Ох ти диви! Це ж сестра з-за кордону приїхала. Пані велика стала. Нічого тобі не станеться. Я не отруйний.
І продовжив робити свою роботу – наминати.
І ось це помітила господиня будинку, моя сестра і теж зробила зауваження.
– Сергію, ти ж тут не один. Так не можна поводитися. Ти псуєш людям апетит!
– Ой, ну добре. Ми хоч і не в ресторані, але зараз поміняю ложки. А то всі тут сильно панами стали, одразу ж почали відмовлятися від їжі. Ви їжте! На здоров’я!
І ось після його вчинку ті салати ніхто не їв. Але я ось не розумію його поведінки, хоч це і не ресторан, але вести себе етично можна ж. А я боюся уявити, як він поводиться вдома, коли ніхто не бачить.
А як би ви вчинили, якби побачили таке неподобство?
Промовчали б, чи зробили зауваження?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
