Одружена вже 10 років. Обидва працюємо з чоловіком. З коханим у нас спільний бюджет, але має кожен і свої гроші, які залишаємо для особистих потреб, так би мовити. Заробіток середній у обох. Я вважаю, що маю віддавати до сімейного бюджету менше, ніж він, оскільки він чоловік, та й мені, як жінці, більше потрібно грошей для себе.
Він не розуміє цього, на цьому ґрунті сваримось вже 10 років. Коли чую, що багато жінок живуть за принципом “його гроші – це наші гроші, а мої – це тільки мої” заздрю, і прикро, що мій чоловік не розуміє мене.
Ми ще одружились коли були студентами, і тоді намагались кожен по копійці скласти до сімейного бюджету. Ось і повелось таке правило, що ділимо порівно все. Але мені вкрай не вистачає грошей на манікюр, косметологічні процедури і салони краси. А це все дуже дорого в наш час. Один похід до салону коштує мінімум 2000 тисячі гривень. А чоловік ходить на стрижку лише раз в 2 місяці і коштує це в рази менше.
Запропонувала чоловіку, аби він взяв оплату комунальних послуг на себе, а він так розізлився, що пішов ночувати до батьків.
Я намагалась переконати його, аби я давала менше грошей у бюджет, а він не згоден. Заздрю подругам в яких все в родині оплачує чоловік.
