Зібралися ми видати нашу донечку заміж – Іринці 27 років, пора і власну родину створювати. Тим паче, що й людину гідну зустріла – Дениса. Коли я дізналася, яким приданим забезпечила свого сина моя майбутня сваха після своїх італійських заробітків – зраділа, лукавити не буду.
Тому я швидко зметикувала і запропонувала найкращий варіант – шлюбну угоду. Але все пішло ну зовсім не за моїм мудрим планом. До всього вони ще й за весілля платити не збираються!
Коли я познайомилася зі сватами, то зітхнула з полегшенням. Мій майбутній зять Денис – з доброї заможної родини, і я була спокійна за безбідне майбутнє дочки.
Мати Дениса вже понад 20 років працює на заробітках у в Італії і свати живуть більш ніж достойно у фінансовому плані. Вони збудували двоповерховий будинок, купили у місті двокімнатну квартиру і зараз вона у них під оренду. А моя сваха купила особисто для себе гарну велику автівку, видно, що дорога.
У Дениса – свій бізнес, розпочати його йому допомогли батьки, але зараз він вже повністю упевнено стоїть на ногах. тому вибором донечки я цілком задоволена – і Денис, і її майбутні свекри достойні люди.
І ось ми з чоловіком вирішили, що настав час потихеньку готувати дорогих сватів до пишного весілля. Точніше, до його оплати. Ми люди звичайні, середньостатистичні робітники, якимись статками не володіємо.
Тому я логічно розраховувала, що заможна родина нареченого повністю сплатить за свято. І звичайно що батьки не залишать улюбленого сина без даху над головою. Я була упевнена, свати придбали двокімнатну квартиру для майбутньої родини Дениса.
Щоб полегшити задачу сватам, я вирішила заздалегідь підготуватися до такої важливої події. Переглянула всі елітні ресторани нашого міста і забронювала найрозкішніший. Наші дітки заслуговують на найкраще весілля!
Справ у мене було дуже багато. Знайти фотографа й тамаду. Підібрати дорогий салон з вечірніми та весільними сукнями, де ми знайдемо для Іринки найкрасивіше вбрання. Думаю, моя майбутня сваха дуже хотіла б, щоб її невістка блищала на весіллі.
Щоб обговорити деталі, я вирішила запросити сватів у п’ятницю на обід. Залишалося лише погодити дату. З ранку я запекла качку з апельсинами, приготувала салати, вири-ковбаски і спекла домашній «Медовик». Майбутні родичі приїхали на розкішній машині, про яку я вже сказала.
Ми чудово посиділи, познайомилися. Я нахвалювала майбутнього зятя, і спочатку суворі і стримані свати до середини вечора розслабилися і посміхнулися. Як же щасливо блищали очі у наших закоханих молодих! Все булоьчудово. Але коли я вирішила порушити питання про весілля, від відповіді свахи я аж підскочила!
– Ми не плануємо оплачувати дітям весілля. І на нашу квартиру у місті їм теж розраховувати не варто. Забудьте про шлюбний договір, а якщо він і буде – то повністю на користь нашого сина, – сказала мати зятя.
Від цих слів мені дар мови пропав. Іринка моя взагалі стала біліша за стіну. Ось вам і довіра, ось вам і родичі!
Вечір був остаточно зіпсований. Як вони могли так з нами вчинити? Адже ми з чоловіком і донькою вже рідних і близьких попередили про пишне свято, у мене й кошторис уже на руках. А виходить, що молода сім’я повністю ляже на наші з чоловіком плечі?
Я не можу чогось зрозуміти. Денис у сватів – єдиний син. Для чого вони всі ті статки заробляли, як не заради нього. Вони що, гроші під матрацами ховають?
Словом, після вчорашньої зустрічі чоловік мій взагалі на все махнув рукою, а у нас з Іринкою була розмова. Я попросила її добре подумати, перш ніж приєднуватися до сім’ї таких людей. Думаю, не буде цього весілля.
Дитина в мене розумниця і все розуміє. Але як свати так можуть – от цього мені ніколи, от ніколи не зрозуміти!
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
