22-річна Катруся несподівано отримала в спадок від бабусі Оксани двокімнатну квартиру в спальному районі Києва. Катрусина мама Софія через давню образу не спілкувалася з бабусею, і дівчина не знала навіть, де вона мешкає, та й саму бабу Оксану бачила всього два рази в житті. Примирилися її найрідніші жінки, коли потрібно було рятувати життя Софії в столичній клініці, але було вже занадто пізно.
Через деякий час після втрати доньки несподівано покинула цей світ і Оксана, але внучці жінка встигла оформити заповіт. Вона в обличчі, жестах, манерах Катрусі бачила свою Софійку, яку залишила в юному віці та ще й при надії. Але внучка була з нею холодною. То, може, хоч цим подарунком зможе відкупити свою вину і розтопить серце дівчини.
Катерина звільнилася з роботи, продала свою хату в селі й подалася до столиці. Вона подзвонила в квартиру до сусідки, подякувала за все, що та робила для бабусі, взяла ключі й відімкнула двері тепер уже своєї оселі.
Катя вперше в житті переступала поріг цієї квартири, поклала валізи, зняла верхній одяг і намірилась піти у ванну помити руки з дороги. Та раптом звідти вона почула якийсь плюскіт, двері раптово відчинилися. Катруся зойкнула з несподіванки, побачивши якогось хлопця в спортивному костюмі. Він також скрикнув зі страху, на мить утративши почуття реальності, впізнав у ній молоду Оксану Михайлівну, портрет якої бачив у її кімнаті.
– Що ви робите в моїй квартирі? – трохи опанувавши себе, запитала Катя, дістаючи телефон, щоб викликати правоохоронців.
– Ж-живу тут, – тремтячим голосом сказав юнак, потім, трохи оговтавшись додав: Винаймаю кімнату в Оксани Михайлівни.
Він пішов у свою кімнату, виніс договір на оренду й квитанцію про оплату за шість місяців.
– Мені про вас нічого не говорили, – недовірливо мовила Катя.
– А мені вже сказали, що є заповіт на родичку, – збентежено відповів хлопець, – я живу тут тільки місяць, ніколи б не подумав, що енергійної Оксани Михайлівни так раптово не стане, а її родичка звалиться, як сніг на голову.
– Як сніг на голову – це ви, – образилася дівчина, – сьогодні ж збирайте свої речі й шукайте інше житло.
Побачивши, що новоявлена господиня переходить у наступ, хлопець теж не збирався відступати.
– Повернете мені п’ятнадцять тисяч, то піду хоч зараз.
Та звідки в Катерини така величезна сума? Довелося змиритися з квартирантом. А Катруся так хотіла пожити для себе: побути на самоті, почитати книжку до четвертої ранку, поніжитися в ліжку до обіду, побродити містом, зробити модну зачіску й манікюр, словом, все те, про що в селі й подумати не сміють. А натомість вирішила зайнятися пошуками роботи, щоб назбирати необхідну суму, економити на їжі, але віддати гроші тому ненависному вже їй квартиранту Володимиру.
Катерина не оминала жодного оголошення в своєму районі, вже намірилася купити газету, коли побачила, що хтось приклеїв свіже оголошення, повернулася й не пожаліла: потрібен був бібліотекар. Дівчина пішла за вказаною адресою, мало надіючись на успіх, бо в місті й вимоги до працівників вищі, думала вона.
Завідувачка Надія Григорівна спочатку скептично вислухала Катю і вирішила «поганяти» її по зарубіжній класиці. І що ж? На всі питання вона відповідала залюбки. Надія Григорівна сказала завтра ж приступати до роботи. Дівчина була на сьомому небі від щастя, але з такою зарплатнею їй не скоро вдасться спекатися жильця.
Повертаючись із роботи, Катя зайшла в міні-маркет купити хліба й побачила за прилавком свою землячку Ніну, що вже довший час працювала в столиці. Дівчата були неймовірно раді одна одній. Вислухавши Катрусину історію, Ніна порадила їй якнайскоріше знайти собі хлопця, тоді Володимир змушений буде виселитися з її квартири.
– Давай підемо ввечері в клуб, – запропонувала вона.
– Та я в селі в клубі жодного разу не була, а тут тим більше не ходитиму.
– Тоді зареєструйся на якомусь сайті, – порадила Ніна.
Катя прийшла на роботу, відвідувачів ще не було, вона сіла за комп’ютер і згадала, що їй вчора радила Ніна. Хоч дівчина до поради поставилася скептично, але вирішила спробувати. За цим заняттям її застала завідувачка.
– О, а ти не така простенька, як спочатку здавалася, – усміхнулася жінка, – хочеш допоможу? Зміни трохи своє ім’я, щоб звучало загадково, Катрін чи Кет. Згадай гарну цитату і напиши. В тебе їх повно в голові.
Наступного дня Каті прийшло повідомлення від Самотнього Вовка, що її думки й погляди йому близькі й цікаві. Що він бажає з нею познайомитися ближче. Через якийсь час Самотній Вовк запропонував зустрітися в кав’ярні. Катруся ретельно готувалася до побачення, та воно не відбулося. Через вікно вона побачила Володю за столиком, який, очевидно, теж когось чекав, час від часу поглядаючи на годинник.
Катя чомусь засоромилася й розчаровано повернулася додому.
Ввечері Самотній Вовк допитувався, чому вона не прийшла, запропонував їй призначити інше місце зустрічі, а впізнають вони одне одного завдяки троянді в руці. Каті подобалася кав’ярня поблизу бібліотеки. Самотній Вовк радо погодився.
Навівши марафет на роботі, Катруся вирушила на побачення з білою трояндою в руці. Хлопця з відповідною квіткою все ще не було. Вона сіла за вільний столик, поставила троянду у вазу, замилувалася її розквітлою красою і тут почула поруч уже знайомий голос:
– Ну привіт, Катю-Катрін.
Як ви гадаєте, якою на цей раз буде реакція Каті: вона й надалі шукатиме щастя й мріятиме якнайшвидше виселити квартиранта, чи знайде з ним спільну мову, і згодом молоді люди покохають одне одного?
